четвер, 3 березня 2016 р.

Шевченко - педагог
Уже для багатьох поколінь українців Шевченко означає так багато, що сама собою створюється ілюзія, ніби ми все про нього знаємо, все в ньому розуміємо. Та це лише ілюзія. Шевченко- невичерпний і нескінченний, явище велике і вічне.
Сьогодні маємо дуже багато біографічної, науково-дослідницької, науково-популярної чи просто популярної, белетристичної та іншої літератури про Шевченка. Завдяки їй знаємо, як він жив, писав, про що мріяв.
Та особливу увагу  нас, як педагогів, привертають освітянські ідеї Шевченка, бо вони тісно пов’язані з етнопедагогікою.
Остання прижиттєва книга Шевченка – «Букварь Южнорусский». «Почав «Кобзарем», а закінчив «Букварем»,— з докором мовив якось Пантелеймон Куліш, котрий у різний час був для Шевченка то другом-однодумцем, видавцем і редактором його поезій, то ревнивим суперником на терені історико-літературних змагань, а то й дошкульним критиком частини творчого доробку митця.
Несприйняття Кулішем «Букваря» можна пояснити зачепленим честолюбством. Річ у тім, що Шевченковому виданню передувала поява Кулішевої «Граматки». Назвою вона відрізняється, але посуті — це той самий «Буквар», хоча й скомпонований на дещо інших засадах.
Схоже, що поет загалом не мав наміру протиставляти свого видання Кулішевому, оскільки «Буквар» не був для нього самоціллю. Задум Шевченка щодо свого вкладу у справу народної освіти був набагато ширшим. «Думка єсть за «Букварем» напечатать лічбу (арифметику) — і ціни, і величини такої ж, як і «Буквар». За лічбою — етнографію і географію в 5 копійок. А історію, тілько нашу, може вбгаю в 10 копійок. Якби Бог поміг оце мале діло зробить, то велике само б зробилося», — писав він.
У порівнянні з «Граматкою» «Буквар» непоказний. Простий щодо художнього оформлення, у м’якій обкладинці, обсягом у 24 сторінки і з ціною відповідною: 3 копійки. Саме ці копійки і робили книжку доступною для найбіднішого люду.
Що ж до змісту «Букваря», то давно і правильно помічено, що він наскрізь перейнятий демократичними і гуманістичними ідеями.
У 1960 році Шевченко узявся за видання Букваря. Без будь-яких спонукань та заохочень і розраховуючи тільки на себе. Аби добути гроші на цю добру справу, поет-художник вирішив виконати автопортрет і розіграти його у лотерею.
У вересні 1860 року на виставці в Петербурзькій академії мистецтв Шевченко представив 5 офортів та автопортрет. Ці твори були високо поціновані (за офорт «Вірсавія» художника удостоїли звання академіка гравюри).
За гроші, виручені від продажу картини, і був видрукуваний «Буквар». Цей посібник для навчання грамоти українською мовою в недільних школах поет уклав восени 1860 року. Наприкінці грудня він був надрукований тиражем 10000 примірників, хоча на обкладинці час видання позначався наступним роком.
Як же був побудований буквар?
1.     Велика азбука. Мала азбука (друкованим шрифтом).
2.     Склади (поділ слів на склади – псалом 132).
3.     Молитви («Отче наш», «Вірую»).
4.     Рукописна азбука (велика, мала, кілька рядків рукописним шрифтом).
5.     Лічба (цифри до 10, 100, 1000000).
6.     Тексти для читання («Дума про пирятинського поповича Олексія», «Дума про Марусю Богуславку»).
7.     Народні прислів’я.
Цікаво, що Шевченків буквар містить приказки та прислів’я, на яких виховувалися юні душі майбутніх освічених співвітчизників:
1.     Казав пан: «Кожух дам», - та й слово його тепле.
2.     Багато панів, а не греблю й нікому.
3.     З дужим не борись, а з багатим – не судись.
Прислів’я і приказки є повчальними творами фольклору, які мають стислу мовну форму, але несуть важливу смислову інформацію, своєрідні. Вводячи їх до найпершої в житті людини навчальної книги – «Букваря», Т. Шевченко досяг значного національно-виховного ефекту: ніщо так результативно не впливає на дитину, як іскринки народної мудрості.
Пригадуєте: «Кругом неправда, все мовчить…» У «Букварі» передаються ті самі ідеї:
1.     Брехнею світ пройдеш, та назад не повернешся.
2.     З брехні не мруть, та віри більш не ймуть.
3.     Аби були побряскачі, то будуть і послухачі.
Крім приказок і прислів’їв Т. Шевченко у розділі для читання вводить дві великі думи: «Про пирятинського поповича Олексія», «Про Марусю Богуславку».
Син кріпака, в дитинстві якого тільки й учителів було, що сільські дяки, завдяки самоосвіті зумів сягнути вершин пізнання. В листах до М. Чалого Шевченко висловив цілий ряд цікавих думок щодо навчання та виховання. Базуючись на засадах етнопедагогіки (Бог, природа, рідна мова, фольклор, повага до старших, праця), Шевченко пішов далі, бо, як і французькі просвітителі, вірив у силу виховання.
В часи Шевченка освіта в країні була  в занедбаному стані, керівництво не було зацікавлене у розвитку шкіл для народу. Тому таким важким кроком був Шевченківський «Букварь». Своїм «Букварем» Шевченко довів, що підручники можуть писатися і українською мовою, що серед українців є талановиті люди, яким під силу опанувати шкільну програму. Ми знаємо Шевченка як поета, прозаїка, художника, критика, співака. Але ще, окрім цього він був чудовим мовознавцем – фахівцем. Структура «Букваря» була чітко продумана і засвідчила, що складала його людина всебічно грамотна, яка хотіла охопити всі грані знань і одночасно допомогти школярам якнайглибше опанувати шкільний курс.
Своїм букварем Шевченко надавав і матеріальну підтримку у світі, бо виручені за тираж підручника кошти передавалися школам. І звичайно, найбільше значення «Букваря» в тому, що саме Шевченко підніс українську мову на вищий щабель розвитку. Саме Шевченко перетопив українське слово на чисте золото української поезії. Працюючи над підручником, Шевченко знайшов і дбайливо відшліфував лексичні, стилістичні та синтаксичні скарби української мови, зробив нашу мову ще прекраснішою: значно гнучкішою, барвистішою, семантично глибокою і багатогранною. Якщо українська мова сьогодні славиться своєю красою і силою, зокрема багатством синоніміки, неперевершеною образністю, пестливістю, то ця краса, сила і багатство – великою мірою від Шевченка.
Щирою любов’ю, турботою про майбутнє народу, про його духовність світиться остання книжка Кобзаря – його «Буквар».

У своїй статті «Батько Тарас – дітям України» О. Гончар дав високу оцінку просвітницькій місії Шевченка. «Буквар» Т. Шевченка – прощальна, лебедина пісня нашого батька Тараса, яку він послав своїй Україні з похмурих берегів Ниви, її прекрасному юному цвіту – дітям, у чиєму достойному майбутті поет вбачав і своє власне безсмертя. В особі дитини Шевченко передусім поважав людину, хай ще недосвідчену, але душею повноцінну. Передсмертний «Буквар» Т. Шевченка виник з почуття віри в юних, бо в них поет вбачав силу й незрадливу надію». 

Немає коментарів:

Дописати коментар