Виховні заходи

Виховний захід

9 клас

Тема. Знайомий і незнайомий Шевченко

Мета: навчити  правильно трактувати особистісні риси та погляди Т. Шевченка; засвоїти етнопедагогічне значення творів Кобзаря, зрозуміти методичні особливості їх використання з метою національно-патріотичного виховання; розвивати аналітичне мислення, уміння аналізувати прослухане, самостійно робити висновки; виховувати шанобливе ставлення до визначних діячів української культури.

Обладнання: репродукції картин Т. Г. Шевченка, бібліотечна виставка творів Кобзаря, таблиці.

                …правда оживе

Натхненне, накличне, нажене,

На ветхеє, на древнє слово

Розтленіє, а слово нове

Між людьми…

      Т. Шевченко

Перебіг виховного заходу:

І. Організаційний момент

Звучить музика. Вчитель:

 Тарас Григорович Шевченко обняв своїм генієм усі царини духовного і соціального життя суспільства. Водночас творчість його висвітлила найпотаємніші порухи  душі простої людини, пригніченої тяжким ярмом царизму, розкрила її глибину і велич. Нелегко осягнути багатогранність Шевченкової музи.

Прометей, Пророк, Апостол, Кобзар… Цими високими словами іще за життя називали Тараса Григоровича Шевченка. І нині вони звучать не менш піднесено, не менш актуально, не менш справедливо.

Шевченка треба пізнати повністю, перечитувати все життя і вчитися у Великого Пророка.

Пізнавати Шевченка – це пізнавати історію, доходити до найостаннішого кола українського пекла, опускатися в огидні ями національного розбрату, малоросійського плебейства, всього того, що доводить ся викорчовувати і випалювати словом Шевченка.

Пізнавати Шевченка – це мучитися, страждати від того, що нашу предковічну землю позбавили спокою сусіди-нероби. Пізнавати Шевченка – це терзатися думкою, що міг би дати такий талановитий і працьовитий народ, якби був самостійним.

Пізнавати Шевченка – це працювати до сьомого поту й наближатися до торжества добра над злом, очиститися духовно і морально.

На сьогоднішній конференції ми розглянемо питання, які часто залишаються поза увагою, адже ми більше звертаємо увагу на Шевченка як поета, а те, що він був художником, педагогом, християнином, чомусь не так актуально.

ІІ. Оголошення теми конференції та плану, мети її проведення

План

1.     Кобзаревий буквар.

2.     Т. Шевченко – художник.

3.     Т. Шевченко – християнин і проповідник.

4.     Шевченкові автопортрети.

5.     Таємниця Шевченкового «Щоденника». 

ІІІ. Інтерактивна частина заходу

 Рольова гра: «Діалог з Кобзарем»

Журналіст: Якою була ваша доля?

Шевченко:

Ти не лукавила зо мною, 
Ти другом, братом і сестрою 
Сіромі стала. Ти взяла 
Мене, маленького, за руку 
І в школу хлопця одвела 
До п’яного дяка в науку. 
«Учися, серденько, колись 
З нас будуть люде»,— ти сказала. 
А я й послухав, і учивсь, 
І вивчився. А ти збрехала. 
Які з нас люде? Та дарма! 
Ми не лукавили з тобою, 
Ми просто йшли; у нас нема 
Зерна неправди за собою. 
Ходімо ж, доленько моя! 
Мій друже вбогий, нелукавий! 
Ходімо дальше, дальше слава, 
А слава — заповідь моя.

Журналіст: Про що ви мріяли? За що боролись?

Шевченко: Воскресну нині! Ради їх,

Людей закованих моїх,

Убогих, нищих... Возвеличу.

Малих отих рабів німих!

Я на сторожі коло їх

Поставлю слово.

Журналіст: Якою ви бачили долю України?

Шевченко:

Німим отверзуться уста; 

 Прорветься слово, як вода,

І дебрь-пустиня неполита,

Зцілющою водою вмита,

Прокинеться; і потечуть

Веселі ріки, а озера

Кругом гаями поростуть,

Веселим птаством оживуть.

Оживуть степи, озера,

І не верствовії,

А вольнії, широкії,

Скрізь шляхи святії

Простеляться; і не найдуть

Шляхів тих владики,

А раби тими шляхами

Без ґвалту і крику

Позіходяться докупи,

Раді та веселі.

І пустиню опанують

Веселії села.

ІV. Виступи учасників конференції з повідомленнями (додаються)

V. Підсумки

Читець: Пробач нам, Тарасе, правнукам змореним,
За покору заблудства і страх,
Що так довго були нечестивим покорені,
Що зганьбили прадідівський прах.
Ми в найтяжчі роки розмовляли з тобою,
Брали в руки священний "Кобзар".
І словами твоїми, як водою живою,
Ми гасили зневірення жар.
Ти хотів, щоб тебе в сім'ї вольній згадали ми.
Якщо бачиш і чуєш, то знай:
Ми зібрали святий урожай.
Віще слово твоє й дотепер не втомилося,
В яничарські пробилось серця.
Україні у світле дорога відкрилася
Та, якій вже не буде кінця.
Щоб в майбутньому ми твоїм словом, не молотом,
Пробивались до правди в житті,
В "Кобзарі" будуть літери з чистого золота,
Бо й насправді вони - золоті.

(Омелян Чорноус. "Пробач нам, Тарасе!")

Заключне слово вчителя:

У фундаменті сучасної культури лежить надійний моноліт - Шевченкове слово. Воно різне і мінливе, як життя, як людські пристрасті. У ньому правда, і добро, і краса. Та треба вміти їх у слові віднайти і осягнути. Тож припадаймо щодня до поезії "Кобзаря", як спраглий до криниці, бо вона невичерпна. Приходьмо до Шевченка на сповідь задля очищення від скверни буденщини і ницості духу, бо він - наш космос і наша історія. Він - наш пророк і суддя. Він - наш навчитель і прокурор. Тож приходьмо до нього на сповідь, на щоденні випроби сумління. Тоді лише станемо людьми, яких Шевченко почує і Україна прийме під свою опіку, як нащадків митця.