вівторок, 15 жовтня 2019 р.

Оксана Радушинська «...Коли сонцебулостозрячим. Амулет волхва»


Олійник Валентина Вікторівна,
вчитель української мови та літератури
Сутковецької ЗОШ І-ІІІ ст.. ім.. Романа Лабаня
Ярмолинецького району,
старший вчитель

Урок літератури рідного краю
8-9 клас

Тема: Оксана Радушинська «...Коли сонцебулостозрячим. Амулет волхва».
Мета: вивчити і популяризувати роман Оксани Радушинської; охарактеризувати героїв роману, визначити його актуальність; формувати засобами слова любов до Батьківщини, рідної мови, історії та культури; відкрити кращі надбання літератури рідного краю в контексті української класичної, сучасної, а також світової літератури.
Обладнання: виставка творів О. Радушинської, фото колаж
«Люди – немов криниці.
Глибокі і мілкі, солоні і холодні, цілющі і… ніякі.
Із журавлем на руках і з вороною на корбі.
Споганені і відмолені, затоптані і розкопані
світять вони ночами у небо скіпкамисвітла
 і у найяснішийполуденьтримають у своїхдушах
зоряне полотно долі».
О.Радушинська

Перебіг уроку
Хід уроку
І.Організаційний момент
ІІ. Оголошення теми і мети уроку
ІІІ. Вивчення нового матеріалу:
Слово вчителя:
Умолодоїукраїнськоїдитячоїписьменниці, поетесита сценаристки, нашої землячкиОксаниРадушинськоївийшладрукомїї 27-та книга. Це роман у стиліфентезі "...Коли сонцебулостозрячим. Амулет волхва".
16 серпняпрезентаціяїї нового творувідбулася в ефірі ток-шоу "Ранок наПоділлі" хмельницькоготелевізійного каналу "Поділля-Центр". "Глибокі думки – легкарозмова... Оксана показала країнісвоєноведітище. Є над чимзамислитися!" – написав з цього приводу у себе на сторінцітелеведучий та співакАнтон Довлатов.
Перегляд відеоролика:https://www.youtube.com/watch?v=N8IczmMkAis
Сьогодні на уроці ми розглянемо більш детально цей роман, але спочатку познайомимося з авторкою.
Повідомлення про Оксану Радушинську:
Оксана Радушинська – обдарована дівчина з інвалідністю, випускниця Університету «Україна»,  член Національної Спілки письменників України, Національної Спілки журналістів України, Міжнародної Співдружності письменницьких Спілок, Міжнародної громадської організації «Жінка ІІІ тисячоліття», лауреат премій: «Коронація слова», «Жінка ІІІ тисячоліття», «Українська Мадонна», «Українська Мадонна десятиліття», «Золотий лелека»,   ім. Олеся Гончара, ім. Богдана Хмельницького, ім. Дмитра Луценка «Осіннє золото», «Благовіст», «Гранослов», «Кришталеві джерела», «Подільський Оскар», «Православна моя Україна», «Скарби землі Болохівської», «Корнійчуковської премії», Кабінету Міністрів України, володарка Гранта Президента України для обдарованої молоді, авторка 24-х книг поезії та прози для дітей і дорослих. Оксана − радіоведуча Старокостянтинівського районного радіомовлення, теле- та радіоведуча ХОДТРК «Поділля-центр», кореспондент газети Хмельницької міської ради «Проскурів», громадська діячка, волонтер; голова ГО «Творча сотня «РУХ ДО ПЕРЕМОГИ», організаторка благодійних концертів для військових по Україні та в зоні АТО, кавалер ордена княгині Ольги ІІІ ст., почесна громадянка м. Старокостянтинова Хмельницької області.
Повідомлення про волонтерську діяльність О. Радушинської
…Чарівногопередосіннього дня держава Україназдобуланезалежність. Такуомріяну, такубажану, виплекану в мріях, праці, жертвах сотеньпоколіньукраїнців… Як і всімолодідержави, Українарозвивалася – булиуспіхи, були й невдачі… Та на двадцятьтретьомуроціНезалежностіжиття України та їїдітейрозділилося на ДО та ПІСЛЯ. А все тому, що у високихкремлівськихкабінетахвирішили: «Эта страна – не жилец. Год-два ей остался, максимум…» Але Українці не змирилися з вироком. Вони стали однієюстіною – воїни, волонтери, митці, просто люди – і примусиликремлівськихпосіпакякщо не відступити, то хоча б зупинитися. І середцихгероївнеоголошеноївійни Росії проти України і вона – Оксана РАДУШИНСЬКА.
Ось що вона розповідає: «Найголовніше – культурна підтримкавійськовослужбовців. Ми веземопісню, музику, гумор, поетичне слово туди, де люди цілодобовоперебувають у станіемоційного і фізичногонавантаження – у шпиталі, у військовічастини, на полігони України, в зону АТО. Саме такий різновидволонтерськоїдіяльностінадзвичайнозатребуванийсередвояків. Авжеж, потрібнорозуміти, якіпіснівартоспівати для пораненихчиармійців, котрітількиприйшли з бою, абонезабаром – знову в бій. Потрібновиважуватикожне слово, абивоно несло розраду. Після кожного концерту вишиковуєтьсячергабійців, котріхочутьсфотографуватися, подякувати, обійнятисячи просто глянути в очі. Інколитакімовчазні погляди красномовніші за будь-які слова, вони запам’ятовуються, вростають у душу.
Окрім мистецької складової, доводиться, як волонтеру, перейматися і хлібом насущним, відвозячи військовим в АТО гуманітарний вантаж. За 2015 рік наша волонтерськаспільнотазібрала і переправила на фронт близько 20 тон «гуманітарки» – від туалетного паперу до пічок-буржуйок і подушок, а щепродуктихарчування, одяг, медикаменти, питна вода, консервація. Чого ми тільки не возили!.. Організовувала й концерти по зборукоштів на купівлюкарематів, спальників, бронежилетів (на початку війни з ними булодужесутужно), а такожмедичногоустаткування для шпиталю, різноманітніакції, спрямовані на фінансовупідтримкуармійців. Теперопікуємосявже й родинами учасників АТО, особливо родинами тих земляків, котрізагинули на війні».

Робота над романом:
Бесіда з учнями за змістом:
-          Чи сподобався вам роман?
-          Хто є героями роману?
-          Протягом якого часу відбуваються події у романі?
-          Які випробування випали на долю головної героїні? Розкажіть історію її народження.
-          Чому Оримир не залишився байдужим до долі Любави?
-          Як Оримир переміг князя Мала?
-          Хто такий Хот і як він вплинув на долю Любави?
-          Чому Оримир вирішив повернути амулет волхва, адже це загрожувало йому смертю?
-          Коли Любава дізналася свою історію? Як вона познайомилася з батьком? Чому не пішла з батьком-князем, а вирішила повернутися у своє поселення?
-          Як Любава, на вашу думку, змогла тримати меч у руках та боротися з ворогами?
-          Чим завершилася історія кохання головних героїв?
Пошуково-дослідницька робота:
-          Визначення жанру роману:Фе́нтезі (слово середнього роду, англ. fantasy — фантазія) — літературний жанр фантастичної літератури, дія якого відбувається у вигаданому світі, де чудеса і вигадка нашого світу є реальністю.
-          Визначити реальні і фантастичні події (робота у зошитах):
Реальні: життя героїв, їх боротьба з ворогами
Фантастичні: втручання у долю людей божественних та міфологічних істот, дія амулета волхва
-          Розподілити героїв на позитивних та негативних, які уособлюють боротьбу добра та зла:
Добро
Зло
Любава
Оримир
Боян
Русана
Ведана
Світозар
Хотибор
Милан
Білий голуб
Мал і його бійці
Хот і його армія
Стара баба, яка переслідувала Русану





Чорна ворона

ІV. Узагальнення:
Тема роману: розповідь про історію молодої дівчини, яка протистоїть чорній чаклунській силі та людській злобі; боротьба за збереження роду, батьківщини.
Ідея роману:потрібно не здаватися і йти вперед, до своєї мети, незважаючи на всі «пророцтва», на людськузаздрість та злобу.
Проблематика:
-          одвічнепротистоянняЮності і Старості, обтяженезаздрістю та злобою;
-          одвічна проблема роз’єднаності, що не давала спокою як давньоруським племенам, так і сучаснимукраїнцям;
-          проблема вибору, яка щоденно стоїть поред героями;
-          проблема протистояння бажань і обов’язків, боротьби розуму і серця.
Актуальність роману:Дужеоригінальноподії у книзіперегукуютьсяізсучасноюісторією України, створюютьсвоєрідніпаралелі. Так, є нападчужинців (армія Хота в романі – і ПутінськаРосія в реальному житті) і, як наслідок, – озброєна оборона (об’єднані племена Хотибора, Милана та військо князя Бояна у романі і – українськаармія та добровольці – в сучаснійісторії).
Композиція:Роман складається з прологу, п’ятнадцятирозділів та епілогу. Сюжет розвиваєтьсялінійно з ретроспективнимивкрапленнями, котрідаютьзмогу, зокрема, відкрититаємницюнародженнягероїні.Окрасою книги стали віршіОксаниРадушинської, котрими вона завершуєпопереднійрозділ і починаєнаступний.Книга напрочуддинамічна – подіїзмінюютьодна одну з карколомноюшвидкістю. Протеце не заважає "Амулетові волхва…" бути напрочудпоетичним та ліричним, особливо – під час описупочуттівголовнихгероїв, їхніхстосунків.
V. Підсумок уроку(метод «мікрофон»)
Проблемне питання: Як ви розумієте першу частину назви роману «Коли сонце було сто зрячим»?
Перегляд буктрейлера про нову книгу авторкиhttps://www.youtube.com/watch?v=XcCsdwUy1Ugтависловленнядумок з приводу його оригінальності.
VІ. Домашнє завдання(на вибір)
1.    Написати міні-твір «Мої враження від прочитаного твору»
2.    Створити власний бук трейлер

Список використаних джерел:
1.    Радушинська О. …Коли сонцебулостозрячим. Амулет волхва: роман-фентезі / О. Радушинська. – Луцьк:Твердиня, 2016. – 452 с.
2.    Буктрейлер за книгою Коли сонце було стозрячим : [Електрон. ресурс] //Канал YouTubeХмельницької обласної бібліотеки Шевченка. – Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=XcCsdwUy1Ug
3.    Оксана Радушинська презентувала свій фантастичний роман "…Коли сонцебулостозрячим. Амулет Волхва"[Електрон. ресурс]// Інформаційно-музичнийпортал svoeradio.com. - Режим доступу: http://svoeradio.com/news/c-1/oksana_radushinska_prezentuvala_sviy_fantastichniy_roman_koli_sonce_bulo_stozryachim_amulet_volhva
4.    Патра С. Коли душа буває стозрячою… Про нову книгу Оксани Радушинської : Рецензія на роман ОксаниРадушинської"…Коли сонцебулостозрячим. Амулет Волхва"[Електрон. ресурс] / С. Патра// Інформаційно-розважальна веб-платформаUaModna.– Режим доступу: https://uamodna.com/articles/koly-dusha-buvae-stozryachoyu-pro-novu-knygu-oksany-radushynsjkoyi/
5.    Презентація книги [Електрон. ресурс] //Канал YouTube МТРК Місто. – Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=N8IczmMkAis

Лист до брата


Лист до брата
Братику, як ти ? Чому так рідко телефонуєш. Як я хочу чути твій голос, бачити твоє усміхнене обличчя і слухати твої розповіді про студентське життя .
      Памятаю , як в минулому році ти привіз мені на Новий Рік маленьку шкатулочку й помаду, сказав, що я вже доросла і можу нафарбувати губи, а у шкатулочку буду складати прикраси, я раділа, цілувала тебе, обіймала і ніколи не могла подумати, що ти вирішиш піти на Схід. Я знаю, що ти думав тоді про мене, про маму, про татуся. Але мені дуже боляче кожного вечора дивитися на матусю, бо її очі повні сліз, але вона не подає виду, та я знаю, що вона думає про те, чи ти зателефонуєш. Вона здригується від кожного звуку. І лише коли ти відзвонишся, мама спокійно сідає біля мене і ми можемо з нею посекретничати.
       Братику, телефонуй частіше! Хай татусь не сумує, не сидить весь час в Інтернеті і дивиться новини. Він весь час шукає твоє обличчя серед тисяч облич наших воїнів.
         Я кожен день прошу Бога про мир, бо ти тоді повернешся додому і все буде добре.
          А вчора ти сказав татусеві по секрету, що познайомився з дівчиною Аллою, що вона з Луганської області і розмовляє по-російськи. Не переживай, братику, ми приймемо її в нашу сімю, бо я знаю, що ти обрав таку ж милу і добру подругу, як ти . І зовсім не важливо, якою мовою вона розмовляє. Я її вже люблю, бо ми ж українці.
           Братику, телефонуй частіше, розповідай про себе і про своїх нових друзів. Ми тебе дуже любимо.
            Я знаю, якщо на варті кожного кордону стоять такі як ти, то мир обов’язково настане.
             Я написала листа Святому Миколаю, хоч задавна знаю, що це іграшки, з проханням про те, щоб на Різдво ми всі зібралися за нашим великим столом і ти, я , мама, татусь, твоя наречена Алла, а у небі засяяла різдвяна зірка.
             І хай кожна родина у цей день буде такою ж  щасливою.
                                                                               

                                                                                          Твоя сестричка


четвер, 3 березня 2016 р.

Шевченко - педагог
Уже для багатьох поколінь українців Шевченко означає так багато, що сама собою створюється ілюзія, ніби ми все про нього знаємо, все в ньому розуміємо. Та це лише ілюзія. Шевченко- невичерпний і нескінченний, явище велике і вічне.
Сьогодні маємо дуже багато біографічної, науково-дослідницької, науково-популярної чи просто популярної, белетристичної та іншої літератури про Шевченка. Завдяки їй знаємо, як він жив, писав, про що мріяв.
Та особливу увагу  нас, як педагогів, привертають освітянські ідеї Шевченка, бо вони тісно пов’язані з етнопедагогікою.
Остання прижиттєва книга Шевченка – «Букварь Южнорусский». «Почав «Кобзарем», а закінчив «Букварем»,— з докором мовив якось Пантелеймон Куліш, котрий у різний час був для Шевченка то другом-однодумцем, видавцем і редактором його поезій, то ревнивим суперником на терені історико-літературних змагань, а то й дошкульним критиком частини творчого доробку митця.
Несприйняття Кулішем «Букваря» можна пояснити зачепленим честолюбством. Річ у тім, що Шевченковому виданню передувала поява Кулішевої «Граматки». Назвою вона відрізняється, але посуті — це той самий «Буквар», хоча й скомпонований на дещо інших засадах.
Схоже, що поет загалом не мав наміру протиставляти свого видання Кулішевому, оскільки «Буквар» не був для нього самоціллю. Задум Шевченка щодо свого вкладу у справу народної освіти був набагато ширшим. «Думка єсть за «Букварем» напечатать лічбу (арифметику) — і ціни, і величини такої ж, як і «Буквар». За лічбою — етнографію і географію в 5 копійок. А історію, тілько нашу, може вбгаю в 10 копійок. Якби Бог поміг оце мале діло зробить, то велике само б зробилося», — писав він.
У порівнянні з «Граматкою» «Буквар» непоказний. Простий щодо художнього оформлення, у м’якій обкладинці, обсягом у 24 сторінки і з ціною відповідною: 3 копійки. Саме ці копійки і робили книжку доступною для найбіднішого люду.
Що ж до змісту «Букваря», то давно і правильно помічено, що він наскрізь перейнятий демократичними і гуманістичними ідеями.
У 1960 році Шевченко узявся за видання Букваря. Без будь-яких спонукань та заохочень і розраховуючи тільки на себе. Аби добути гроші на цю добру справу, поет-художник вирішив виконати автопортрет і розіграти його у лотерею.
У вересні 1860 року на виставці в Петербурзькій академії мистецтв Шевченко представив 5 офортів та автопортрет. Ці твори були високо поціновані (за офорт «Вірсавія» художника удостоїли звання академіка гравюри).
За гроші, виручені від продажу картини, і був видрукуваний «Буквар». Цей посібник для навчання грамоти українською мовою в недільних школах поет уклав восени 1860 року. Наприкінці грудня він був надрукований тиражем 10000 примірників, хоча на обкладинці час видання позначався наступним роком.
Як же був побудований буквар?
1.     Велика азбука. Мала азбука (друкованим шрифтом).
2.     Склади (поділ слів на склади – псалом 132).
3.     Молитви («Отче наш», «Вірую»).
4.     Рукописна азбука (велика, мала, кілька рядків рукописним шрифтом).
5.     Лічба (цифри до 10, 100, 1000000).
6.     Тексти для читання («Дума про пирятинського поповича Олексія», «Дума про Марусю Богуславку»).
7.     Народні прислів’я.
Цікаво, що Шевченків буквар містить приказки та прислів’я, на яких виховувалися юні душі майбутніх освічених співвітчизників:
1.     Казав пан: «Кожух дам», - та й слово його тепле.
2.     Багато панів, а не греблю й нікому.
3.     З дужим не борись, а з багатим – не судись.
Прислів’я і приказки є повчальними творами фольклору, які мають стислу мовну форму, але несуть важливу смислову інформацію, своєрідні. Вводячи їх до найпершої в житті людини навчальної книги – «Букваря», Т. Шевченко досяг значного національно-виховного ефекту: ніщо так результативно не впливає на дитину, як іскринки народної мудрості.
Пригадуєте: «Кругом неправда, все мовчить…» У «Букварі» передаються ті самі ідеї:
1.     Брехнею світ пройдеш, та назад не повернешся.
2.     З брехні не мруть, та віри більш не ймуть.
3.     Аби були побряскачі, то будуть і послухачі.
Крім приказок і прислів’їв Т. Шевченко у розділі для читання вводить дві великі думи: «Про пирятинського поповича Олексія», «Про Марусю Богуславку».
Син кріпака, в дитинстві якого тільки й учителів було, що сільські дяки, завдяки самоосвіті зумів сягнути вершин пізнання. В листах до М. Чалого Шевченко висловив цілий ряд цікавих думок щодо навчання та виховання. Базуючись на засадах етнопедагогіки (Бог, природа, рідна мова, фольклор, повага до старших, праця), Шевченко пішов далі, бо, як і французькі просвітителі, вірив у силу виховання.
В часи Шевченка освіта в країні була  в занедбаному стані, керівництво не було зацікавлене у розвитку шкіл для народу. Тому таким важким кроком був Шевченківський «Букварь». Своїм «Букварем» Шевченко довів, що підручники можуть писатися і українською мовою, що серед українців є талановиті люди, яким під силу опанувати шкільну програму. Ми знаємо Шевченка як поета, прозаїка, художника, критика, співака. Але ще, окрім цього він був чудовим мовознавцем – фахівцем. Структура «Букваря» була чітко продумана і засвідчила, що складала його людина всебічно грамотна, яка хотіла охопити всі грані знань і одночасно допомогти школярам якнайглибше опанувати шкільний курс.
Своїм букварем Шевченко надавав і матеріальну підтримку у світі, бо виручені за тираж підручника кошти передавалися школам. І звичайно, найбільше значення «Букваря» в тому, що саме Шевченко підніс українську мову на вищий щабель розвитку. Саме Шевченко перетопив українське слово на чисте золото української поезії. Працюючи над підручником, Шевченко знайшов і дбайливо відшліфував лексичні, стилістичні та синтаксичні скарби української мови, зробив нашу мову ще прекраснішою: значно гнучкішою, барвистішою, семантично глибокою і багатогранною. Якщо українська мова сьогодні славиться своєю красою і силою, зокрема багатством синоніміки, неперевершеною образністю, пестливістю, то ця краса, сила і багатство – великою мірою від Шевченка.
Щирою любов’ю, турботою про майбутнє народу, про його духовність світиться остання книжка Кобзаря – його «Буквар».

У своїй статті «Батько Тарас – дітям України» О. Гончар дав високу оцінку просвітницькій місії Шевченка. «Буквар» Т. Шевченка – прощальна, лебедина пісня нашого батька Тараса, яку він послав своїй Україні з похмурих берегів Ниви, її прекрасному юному цвіту – дітям, у чиєму достойному майбутті поет вбачав і своє власне безсмертя. В особі дитини Шевченко передусім поважав людину, хай ще недосвідчену, але душею повноцінну. Передсмертний «Буквар» Т. Шевченка виник з почуття віри в юних, бо в них поет вбачав силу й незрадливу надію». 

четвер, 17 грудня 2015 р.

Подарунок від Миколая


Ясочка прокинулася, смачно потягнулася і підстрибнула на ліжку. За вікном сонячні промені вигравали: здавалося, що до садка завітала казкова Снігова королева і розкидала по снігу і по деревах дорогоцінні самоцвіти.
Ясочка задивилася у вікно, сильно примружила великі сірі очі, бо яскраве світло і білий-білий сніг просто засліпили. Дівчинка почала стрибати на ліжку, радіючи новому дню. Раптом ніжкою вона зачепила подушку, а під нею побачила подарунки.  Це був набір фарб, про які Ясочка так мріяла, бо не могла закінчити малюнок, і її улюблені цукерки та мандарини. Малеча не повірила, що це все багатство їй, але потім згадала, що сьогодні 19 грудня – день Святого Миколая. Вона ж так чекала цього дня, а зараз просто забула, вражена красою зимового ранку.
Але ж мама говорила, що до неї Святий Миколай не прийде, бо вона не хоче слухатися. Мама розповідала, що Святий Миколай приходить лише до чемних дітей, а таким, як Ясочка, ставить під подушку різочку.
Але ж різочки нема, є подарунки, отже Ясочка виправилась.
-         Мамо, мамо! – загукала дівчинка. – До мене приходив уночі Святий Миколай! Подивися, він мені приніс фарби, а ти говорила, що я отримаю різочку.
-         Напевно, доню, ти зробила якісь добрі справи, бо Святий Миколай просто так не приходить. Давай згадаємо твій учорашній день.
-         Я вчора була в школі.
-         І що там?
-         Я отримала 9 з математики і 12 за вірш, а ще зіграла роль доброго ангела на святі.
-         Молодчинка, а потім, коли прийшла додому, чим займалася?
-         Уроки робила, малюнок малювала для нашого українського солдата. Учителька сказала, що це буде подарунок для тих воїнів, які захищають нас на війні.
-         Молодчинка, а після цього?
-         Дивилася мультики.
-         Бачиш, доню, виявляється, що ти зробила за день багато добрих справ, а у Святого Миколая є ангели – помічники, які усе бачать і записують.
-         Мамо, ти ж говорила, що я отримаю від Миколая різочку.
-         Ясочко! Кожна мама хоче, щоб її дитина була слухняною, чемною, ти ж інколи не слухаєшся, так?
-         Мамочко! Я тепер завжди буду тебе слухати. Можна, я закінчу свій малюнок для воїна? У мене тепер є фарби.
-         Гаразд, доню.
Ясочка узяла фарби, які їй передав Святий Миколай і почала замальовувати синє небо, жовте сонечко. Вона схилила голівку над малюнком, пасмо волосся весь час падало їй на лоб, та дівчинка не зважала, старалася, щоб вийшло найкраще, а потім вивела на малюнку слова: «Святий Миколаю! Подаруй усім МИР!»