Ділимось досвідом

4 березня у нашій школі відбувся семінар учителів української мови та літератури на тему "Використання сучасних освітніх технологій у практиці вчителя-словесника як шлях до формування компетентної, національно-свідомої особистості", організатором якого стала я, а допомогли мені директор школи Василь Безвух, завуч школи Людмила Смаровидло, завідуюча сільською бібліотекою-філіалом Іванна Білик.
Школа гостинно відкрила двері для вчителів району. Семінар розпочався відеопрезентацією нашої школи. У відеоролику 40-річна історія школи, кадри сьогодення, досягнення наших учнів, співпраця дирекції і батьків. Озвучила ролик педагог-організатор Івасюк Оксана Іванівна.

Далі вчителі пройшли до затишної вчительської, де завуч школи Смаровидло Людмила Олександрівна провела тренінг на тему: "Спілкуємось і діємо".Учасники презентували себе, згадували шкільну програму, розглядали можливі конфліктні ситуації і шукали правильного вирішення їх. Заняття було цікавим і корисним.

Наступним етапом семінару стало відвідування уроків мови у 5 та 11 класах. Урок у 5 класі проводила я на тему: "Особливості будови елементарного роздуму. Підготовка до написання твору-роздуму". Урок розпочала налаштуванням на працю (психологічне розвантаження), далі перейшла до вивчення теорії будови роздуму, після фізкультхвилинки разом з учнями працювали над створенням майбутнього твору на тему "Я люблю своє рідне село". На уроці використала відеоролик про село, знятий авторами передачі "Джерело" регіонального телебачення, презентації різних цікавих місцин села.

До уроку мені багато матеріалу допомогла зібрати завідуюча місцевою  бібліотекою-філіалом Білик Іванна Іванівна, яка сьогодні у селі є найкращим фахівцем з інформаційних технологій.
В 11 класі урок був на тему: "Виступ на конференціях, семінарах. Переговори"(Учитель Смаровидло Людмила Олександрівна). Урок проходив у формі конференції, використовувались інтерактивні методи і прийоми. Цікавими були гра "аукціон", виступ доповідача Катерини Левіцької "Що таке дружба?, який супроводжувався слайд-презентацією.
Після уроків учителі відвідали музей Бойової слави, де  екскурсію проводили учні 8 класу, етнографічний музей, у якому екскурсоводами були учні 5 класу Королівська Юлія і Кундиловський Роман.
Останнім етапом семінару була презентація мого блогу, який ви гортаєте. Учителям сподобалось, а вам?...

День заради миру

14 лютого у нашій школі був незвичайний день - "День заради миру". Про цей день ми разом із бібліотекарем с. Сутківці  Білик Іванною зняли і змонтували фільм.

Майстер – клас

Ось уже 23 роки працюю вчителем української мови та літератури. Викладаю предмет у середніх та старших класах.

Останні роки працюю над впровадженням компетентнісно зорієнтованих завдань  у своїй практиці. Основне завдання освіти сьогодні – сформувати компетентну особистість, яка в сучасному світі може не просто опановувати сухі теоретичні знання, а вміло їх застосовувати для вирішення життєвих завдань.

Метою компетентнісного навчання української мови і мовлення є формування мовної особистості, яка засвоїла основні поняття з мовознавства, має мовленнєві вміння та навички, дбає про вдосконалення свого мовлення, збагачує свій словниковий запас, дотримується культури мовлення, вміє працювати в групі, колективі, може представити себе, свій колектив, сформулювати запитання, дискутувати, виступити перед публікою, грамотно оформити найнеобхідніші ділові папери.

Для досягнення таких цілей я використовую різноманітні методи, педагогічні технології, спрямовані на продуктивну діяльність учнів та організацію оптимальних умов навчання.

Одна із таких технологій  - компетентнісно системно-діяльнісне навчання. Ця технологія орієнтує учня на опанування різноманітних навчальних дій способом розв’язання мовленнєвих завдань. Старший науковий співробітник Інституту педагогіки НАПН Лариса Варзацька виділяє чотири основні види навчальних умінь: етико-естетичні, загальнопізнавальні, комунікативні, організаційно-діяльнісні.

Етико-естетичні вміння спрямовані на те, щоб учень помітив і оцінив красу мовних явищ, творів мистецтва,  вчинків людей, щоб він був спроможний критично оцінити свої досягнення і вчинки відносно загальнолюдських моральних норм, щоб міг поставити себе на місце інших, прощати образи, а головне - словом і ділом  творити добро.

Загальнопізнавальні вміння – це вміння учнем самостійно аналізувати мовні явища, порівнювати їх, систематизувати, уявляти словесно описані предмети, самостійно їх описувати, фантазувати, прогнозувати розвиток подій, робити припущення, добирати переконливі аргументи.

Комунікативні вміння дають можливість учневі уміло використовувати мовні і мовленнєві знання. Учень здатний толерантно контактувати з іншою людиною, може працювати у групі, у колективі. Не боятися реалізувати себе в соціумі – це основне.

Організаційно-діяльнісні вміння - це вміння учнем самостійно усвідомити і визначити мету та мотиви власної пізнавальної діяльності, визначити пріоритети у досягнені поставленої мети.

Формування цих умінь здійснюється через використання різних методів і прийомів навчання:

·        Проектна діяльність

·        Комплексні вправи

·        Компетентісно зорієнтовані завдання

·        Інтерактивне навчання

Серед означених методів і прийомів окремо виділяю компетентнісно зорієнтовані завдання, які активно впроваджую у своїй практиці. Кандидат педагогічних наук Анатолій Фасоля дає таке визначення КЗЗ. Це спеціально створена дидактична конструкція, що використовується з метою формування і перевірки предметних, міжпредметних та ключових компетенцій. Автор виділяє такі завдання:

·        проблемні питання (напіввідкриті, відкриті)

·        проблемні завдання (евристичні, творчі, оргдіяльнісні)

·        компетентнісно зорієнтовані задачі (філологічні, комплексні)

 Сьогодні хочу представити на ваш розсуд кілька компетентнісно зорієнтованих завдань,  які направлені на формування  комунікативних, інформаційних компетенцій.

Проблемне завдання:

-         Складіть список книжок, які повинна прочитати освічена і культурна людина за алфавітом

-         Складіть асоціативний портрет Марусі Чурай, Катерини, Ярославни, Роксолани.

-         Одягніть цих героїв

КЗЗ:

-    Підготуйте резюме

-         Складіть діалог - співбесіду із роботодавцем

-         Переконайте за 2хв співрозмовника, що вивчення рідної мови йому сьогодні конче необхідне

Оргдіяльнісні завдання:

-         Фізкультхвилинка (повторення звуків)

-          Виготовлення  ялиночки (прикрасити неологізмами, історизмами, архаїзмами)

 

Допомога воiнам АТО

Ось i прийшло Рiздво. Вiншування, побажання звучать i по радio, i по телевiзору, а в соцмережах можна прочитати чимало вiршiв, побажань... Та як приемно почути щирi i теплi слова вiтань безпосередньо вiд людини, у живому спiлкуваннi. Ми оточили себе високими тинами, закрилися в гарно обставлених кiмнатах перед телевiзором i нiчого не бажаемо. Не хочемо лишнiй раз вийти на вулицю. Але все ж треба хоч iнколи встати. I знайшлись бажаючi. Майже спонтанно утворився гурт жiнок вiд 35 i ..., якi не полiнувалися, а пройшлися по селу з колядою, з гарними вiншуваннями,  щоб звеселити люд християнський, донести в кожну оселю, в кожну родину, що Христос народився. I люди чекали тiеi прекрасноi звiстки, щирого, теплого слова, гарноi коляди на своему дворi. Господарi щедро обдаровували колядникiв, бо знали, що грошi пiдуть на добру справу: на допомогу воiнам-землякам, якi захищають нашу рiдну Украiну на сходi. Добру справку ми продолжили на Маланки: до нас долучився Василько, бо "наша Маланка сама не ходить, нашу Маланку Василько водить". Жiнки маланкували, а Василько щедро засiвав, бажаючи, щоб в новий рiк краще вродило, як вторiк. Останнi походи нашого колективу були найскладнiшi, адже залишилась частина села, де будинки розкиданi i бiля рiчки, i пiд горою, але хотiлося зайти в кожну оселю, поздоровити усiх. Пiснi-щедрiвки лунали бiля кожноi хати, незважаючи на погану погоду i болото пiд ногами. Нашими стараннями зiбрано чималу суму, а саме 12 тисяч гривень, яку чесно розподiлимо мiж хлопцями та придбаемо iм необхiднi речi.

Готуємось до ЗНО

Вчителем рідної мови та літератури працюю більше 20-років. За цей час період програми з мови та літератури змінювалися неодноразово. З чим це пов'язано? Звичайно, з різних причин, політичних вподобань, керівництва нашими освітянськими органами. Щоразу зі зміною програми щось втрачається або щось відкривається нове. Але найбільше хвилює  те, що зміни в програмі приймаються міністерством без обговорення серед вчителів. Часто авторами програм є люди, які не працюють в школі.

Чому сьогодні для мене це  питання стало таким нагальним? Відповідаю: ми, вчителі мови, є відповідальними в більшості випадків за те, як наші випускники склали ЗНО, чи змогли вони вступити до омріяного вишу. А ще у цьому році результат ЗНО зараховується як ДПА. Візьмемо до прикладу програму з мови у 8класі (Програма для 12-річної школи).  Раніше курс мови в цьому класі «Просте речення» був розрахований на 3 години в тиждень. Уже декілька років це всього 2 години. Чи можливо вивчити «Односкладні речення» за 4 уроки, якщо їх є всього 5 видів, а ця тема щорічно є в завданнях ЗНО. І це лише окремий приклад. Візьмемо програму 9 класу – «Синтаксис складного речення». Раніше було 2,5 години тижневих, сьогодні – 2. Тема «Види підрядних речень». За один урок ми маємо пояснити складнопідрядне речення з підрядними мети, умови, допусту. Це можливо? Не впевнена. Можливо лише пояснити, а закріпити на прикладах уже не вистачить часу.

Сьогодні учні 5-6 класів навчаються за ще новішою програмою. У 6 класі годин на вивчення мови збільшено на 0,5,  зате у 7 класі цих півгодини відбирають. Для чого це робити? Чому не запитати у вчителя? Адже саме у 7 класі ми вивчаємо особливо складні теми: «Дієприкметник», «Дієприслівник», «Правопис прислівників». Це все теми із завдань ЗНО.

Але не все так погано. Хочу сьогодні подякувати нашим керівним органам, що в 10 класі із варіативної складової навчального плану виділено 1 годину тижневу на вивчення  мови. А найголовніше те, що цю годину дозволено використати для того щоб йти за академічним рівнем. Я отримала неабияку можливість зі своїми десятикласниками пройти курс мови, заглиблюючись в такі теми, які дітям згодяться в майбутньому. Йдучи за академічним рівнем, у нас є змога узагальнити знання з основних розділів мовознавства, пригадати вивчені раніше правила і винятки до них, якісно провести уроки розвитку мовлення , а не, як кажуть, «галопом по Європі».

Сьогодні міністерство планує провести чергову освітянську реформу. Єдине прохання: радьтеся з людьми, які працюють в школі. Вивчіть думку вчителя, учня, батька!

Презентація моїх досягнень за 23 роки педстажу.

Шлях до успіху

(есе)

 

Коли яблука налились медовим соком, а на городах було повно всякої смакоти, коли соняшники позгинали свої голови-решета майже до самої землі, в забутому Богом і людьми селі Вербка Ярмолинецького району  народилась я – маленька дівчинка Валя. Як потім говорила мама: «Таке чорне, як галка». Але сірі очиці лупали, а голос такий був, що ніхто не спав (чого і зараз у мене не відбереш).

Дівча  підростало, бігало, гралося. Цікаві були ігри: «в лікарню» або «у школу». Уже в чотири роки навчилася читати, адже сім’я – всі вчителі: мама, тітонька, бабуся.

Два роки ходила «на заготовку» (це я так називала підготовку до школи), бо мама вирішила, що я піду у перший клас тільки зі своїми однолітками.

І ось нарешті я першокласниця. Так цікаво було 1 вересня їхати на плечі у великого восьмикласника і сповіщати дзвоником усім, що у Вербецькій восьмирічній школі розпочалися заняття. В селі було дві школи – «велика» і «мала». До третього класу ми ходили в «малу» школу – старий будинок сільської школи, на якому ще досі портрет царя Олександра І, забілений, зафарбований, але ніяким способом не здертий владою зі стіни.

А потім, нарешті, «велика»  школа: там мама, цікава німецька мова, а уроки російської мови та літератури взагалі в пам’яті на все життя. Випуск, перші поцілунки… А далі? Мама: відправляє у медчне училище, тітка вчить нот і прослуховування, щоб піти в педучилище, а я хочу в інститут. Тому, взявши документи, разом із мамою пішки йдемо до Михайлівки через ліс, біля гарного ставка, невеличкого села Соснове. Яким великим здавалося тоді село Михайлівка, колишній райцентр. Декілька магазинів, навіть морозиво привозили… А я вчилася, бо дуже хотіла стати вчителькою, як мама.

Знову випуск, срібна медаль, паспорт, атестат…, та якийсь сум – 1986 рік (Чорнобиль).

Навіть не сумнівалася, що стану студенткою. Факультет філології, спеціальність: російська мова та література у Кам’янець-Подільському педінституті – моя мрія здійснилася.

Прекрасні студентські роки. Якби хоч раз, хоч на кілька годин повернутися у 307 кімнату, поговорити з дівчатами, побігти на пари, поспостерігати за молодими вродливими, статними фізкультурниками.

1991… Червоний диплом, направлення в аспірантуру. Та кому це все потрібне? Спеціальність – не та: вчитель російської мови та літератури. Скорочення кафедр в інституті, зменшення годин в школі. Що робити? Куди піти?

Додому, ще в одне Богом забуте село Пасічна молодим спеціалістом . Все відкрито для молодих спеціалістів: малесенька школа з прогнилою підлогою, гуртожиток (колишня колгоспна контора), де вода зимою замерзала в відрі, а палити приходилось гіллям зі старого саду.

Та нічого, працювала, діток навчала нікому непотрібної мови, старалась: зошити перевіряла, образи Татьяни і Онєгіна характеризувала, твори про золоту осінm  писала.    

            Раптом дізналась, що в моєму улюбленому Кам’янці відкривають групу перекваліфікації. Як на крилах, полетіла, вступила – і через три роки я вже вчитель «потрібної» рідної  мови. Довго звикала. Вийшла заміж, перебралась ближче до центру, можна сказати, в перспективне село Сутківці. Школа велика, двохповерхова, дітей багато, вчителі досвідчені. Та я не впала «лицом в грязь». Я ж розумна, молода, не перший раз кардинально міняю життя.

Педідеї пишу, уроки відкриті проводжу, заходи з позакласної роботи даю, Віру Леонтіївну (завуча школи) слухаю, на конкурси їду.

І результат не забарився:

·             Вища категорія

·             Переможець районного і лауреат обласного конкурсу «Вчитель року»

·             Фото на обласній Дошці пошани «Кращі люди Хмельниччини»

·             Старший вчитель

·             Знак «Відмінник освіти України»

·             Грамоти, подяки

·             Депутат сільської ради двох скликань

А головне: діти люблять, батьки поважають, чоловік ніколи не заперечує проти вчительських забаганок. І гордитися є чим: випускники стали гарними людьми, достойними українцями, а найбільша моя гордість – похресниця і племінниця Ясочка, яка теж  незабаром стане педагогом.